Походження ріпчастої цибулі і його лікувальні властивості

Історія ріпчастої цибулі губиться в глибині століть. Вважається, що цибуля був «окультурити» людиною принаймні 4 тисячі років тому. Сталося це десь в Азії, швидше за все на території сучасного Ірану або Афганістану.

Зображення лука знайдені на стінах пірамід староєгипетських фараонів. Ця рослина згадується в клинопису древніх шумерів і в Біблії. У Стародавньому Римі його вирощували для потреб армії на спеціальних ділянках спеціально навчені люди. Уже в той час людство було добре поінформоване про лікувальні властивості цибулі. Він вважався універсальним лікувальним засобом, і сучасна медицина це не спростовує.

Вживання в їжу цибулі дуже корисно при атеросклерозі і хворобах серця, особливо якщо основу харчування складають продукти з високим вмістом жиру. Речовини, що містяться в цій рослині, пригнічують синтез холестерину і тим самим зменшують ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Регулярне вживання цибулі перешкоджає підвищенню вмісту цукру в крові. Крім того, цибуля насичує наш організм вітамінами, пригнічує шкідливі мікроби і є відмінним

профілактичним засобом проти грипу, нежиті і застуди. Допомагає він і при кашлі: для цього рекомендують з'їсти цибулину, відварену в молоці.

Так що зовсім недарма на Русі колись говорили: «Лук допомагає від семи недуга». Втім, особливо захоплюватися цибулею не варто. Все добре, але в міру. Фахівці московського Інституту харчування Академії медичних наук вважають оптимальним споживання кожною людиною 7-10 кілограмів цибулі щорічно. Зловживати ним не варто тим, у кого є важкі захворювання нирок, печінки і шлунка, наприклад, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки. В цьому випадку цибулю просто протипоказаний.