Обсипав ліс свої вершини, Сад оголив своє чоло, Дихнув вересень, і жоржини Диханням ночі обпекло. Але в подиху морозу Між загиблими одна, Лише ти одна, цариця троянда, Запашна і пишна. На зло жорстоких випробувань І злобі згасаючого дня Ти очертаньем і диханням Весною веешь на мене. 18 вересня 1885 |